1. Словник української мови Грінченка

сиричуватий

Сири́чуватий, -а, -е

Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли. КС. 1883. І. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сиричуватий — -а, -е. Недостатньо вичинений, із погано вичиненої шкіри. Великий тлумачний словник сучасної мови