1. Словник української мови Грінченка

скакунець

Скакун, -на

м.

1) Прыгунъ.

2) Танцоръ. Маєш же дружбоньку скакуна? Гол. II. 665.

3) насѣк. Tetrix. Вх. Пч. І. 5.

4) Ленъ-текучка, головки котораго лопаютъся на корню, роняя сѣмя. Полт. г.

5) Колесо въ колешні плуга, противоположное тому, которое идетъ въ бороздѣ; оно бываетъ часто безъ обода, съ однѣми спицами. ум. скакунець, скакунчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скакунець — скакуне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скакунець — [скакунец'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -н'ц'і/-нцев'і, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. скакунець — -нця, ч. Пестл. до скакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скакунець — СКАКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до скаку́н. – Скажи, правдивий Скакунець: Скількох ти бачиш тут овець? (М. Годованець). Словник української мови у 20 томах
  5. скакунець — СКАКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до скаку́н. — Скажи, правдивий Скакунець: Скількох ти бачиш тут овець? (Год., Заяча математ., 1961, 9). Словник української мови в 11 томах