скликанчик
Скликанчик, -ка
м. ум. отъ скликанець. На дзвіниці дзвонять у скликанчик. Кв. 1. 241.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скликанчик — склика́нчик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- скликанчик — -а, ч., заст. Зменш.-пестл. до скликанець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скликанчик — СКЛИКА́НЧИК, а, ч., заст. Зменш. до склика́нець. Дивиться Нечипір, а у церкві світиться і на дзвіниці дзвонять у скликанчик (Г. Квітка-Основ'яненко); Заходила ніч на село, на заріччя .. погнали череду на ніч, скликанчик на дзвіниці задзвонив до відправи (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- скликанчик — СКЛИКА́НЧИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до склика́нець. Дивиться Нечипір, а у церкві світиться і на дзвіниці дзвонять у скликанчик (Кв.-Осн., II, 1956, 106); Заходила ніч на село, на заріччя.. погнали череду на ніч, скликанчик на дзвіниці задзвонив до відправи (Ю. Янов., II, 1958, 207). Словник української мови в 11 томах