1. Словник української мови Грінченка

скнара

Скнара, -ри

об. Скупецъ, скаредъ, скряга. К. ЦН. 176. Г. Барв. 455.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скнара — скна́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скнара — Скупій, СКУПЕРДЯГА, загреба, жадюга, жаднюга, с. жмикрут, п. жила; (втілена скупість) скупий лицар. Словник синонімів Караванського
  3. скнара — див. жадний; скупий Словник синонімів Вусика
  4. скнара — -и, ч. і ж. Надміру скупа, жадібна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скнара — СКНА́РА, и, ч. і ж. Надміру скупа, жадібна людина. Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Ірина Вільде); Пишна галерея .. нещадних пригноблювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшла з-під пера Тобілевича (М. Словник української мови у 20 томах
  6. скнара — СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. скнара — Скна́ра, -ри; -рі; скна́ри; скнар Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скнара — СКНА́РА, и, ч. і ж. Надміру скупа, жадібна людина. Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Вільде, Сестри.., 1958, 453); Пишна галерея.. Словник української мови в 11 томах