1. Словник української мови Грінченка

скорс

Скорс, -са

м.

1) Загнутый конецъ полоза у саней. Канев. у.

2) Отрубокъ пня, служащій болванкою для трубокъ. Вас. 148.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорс — скорс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скорс — -а, ч. Загнутий кінець полоза саней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скорс — СКОРС, а, ч. Загнутий кінець полоза саней. Санчата були з підрізами, снігу навалило багато, він вищав під скорсами – везти було зовсім легко (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. скорс — СКОРС, а, ч. Загнутий кінець полоза саней. Санчата були з підрізами, снігу навалило багато, він вищав під скорсами — везти було зовсім легко (Смолич, IV, 1959, 154). Словник української мови в 11 томах