1. Словник української мови Грінченка

славетник

Славетник, -ка

м.

1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17.

2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. славетник — -а, ч. 1》 рідко. Уславлений чоловік. 2》 заст. Міщанин. Великий тлумачний словник сучасної мови