1. Словник української мови Грінченка

слідець

Слідець, -дця

м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідець — сліде́ць іменник чоловічого роду, істота таємний агент розшукної поліції рідко Орфографічний словник української мови
  2. слідець — -дця, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слідець — СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. слідець — ДЕТЕКТИ́В (агент таємної служби розшуку), НИ́ШПОРКА розм., СИ́ЩИК розм., ШПИК розм., ФІЛЕ́Р заст., СЛІДЕ́ЦЬ заст. Перехрест оглянув папірець з увагою детектива (І. Ле); Всі села, усі міста обплутані жандармським кодлом, нишпорками (Вас. Словник синонімів української мови
  5. слідець — СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, І, 1955, 366). Словник української мови в 11 томах