смутувати
Смутува́ти, -ту́ю, -єш
гл. = смуткувати. Мкр. Г. 13. Г. Барв. 204. Я молода смутую. Чуб. V. 583.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смутувати — смутува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- смутувати — див. журитися Словник синонімів Вусика
- смутувати — див. смуткувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смутувати — СМУТУВА́ТИ див. смуткува́ти. Словник української мови у 20 томах
- смутувати — СМУТУВА́ТИ див. смуткува́ти. Словник української мови в 11 томах