1. Словник української мови Грінченка

спаш

Спаш, -шу

м. Потрава, порча скотиной травы или хлѣба на поляхъ. Мкр. Г. 21. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. Горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде. Ном. № 4071. Між листом повивертались боками довгі і круті білі гарбузи, неначе воли на спашу. Левиц. Пов. 227.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спаш — спаш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спаш — -у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. У спаш ускочити — зайти на посіви, сінокіс (про худобу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спаш — СПАШ, у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. [Данило:] Який же спаш його бик зробив? Тепер глибока осінь; здається, вже й трави нема (І. Карпенко-Карий); Десятки дітей-пастухів з величезними ціпками в руках вартували хліб од спашів (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. спаш — ПОТРА́ВА (псування, знищення посівів або трав тваринами), СПАШ. Драч упізнав по голосу селянина, що вдень сидів на межникові при дорозі, і згадав, що за потраву цей хлоп відробляв йому цілий тиждень (П. Словник синонімів української мови
  5. спаш — СПАШ, у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. [Данило:] Який же спаш його бик зробив? Тепер глибока осінь; здається, вже й трави нема (К. Словник української мови в 11 томах