1. Словник української мови Грінченка

сперечити

Спереча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. сперечити, -чу, -чиш, гл. — кого.

1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у.

2) Препятствовать, воспрепятствовать. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сперечити — див. сперечати. Великий тлумачний словник сучасної мови