сподок
Сподок, -дка
м., мн. ч. спідки.
1) Та часть курительной трубки, въ которую вставляется чубукъ. Шух. І. 276.
2) Маленькая тарелочка. Вх. Лем. 469.
3) спідки закладати в хижі. При закладкѣ хаты класть въ углы различныя вещи: зелье, стекло, соль, деньги. Вх. Лем. 469.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сподок — -дка, ч., зах. 1》 Та частина люльки (див. люлька I), куди вставляється чубук. 2》 Маленька тарілочка. Великий тлумачний словник сучасної мови