спожиток

Значення в інших словниках

1. спожиток — спожи́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. спожиток — -тку, ч. Те саме, що споживок. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спожиток — СПОЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що спожи́вок. [Трохим:] Не мати спожитку Через злії люде, Скажи мені, моє поле, Коли добре буде? (М. Кропивницький); // Те саме, що здо́бич 1. Чи вдарити на Синан-башу й спожитком задобрити Низ запорізький, щоб прийняли до себе усім військом? (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
4. спожиток — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови
5. спожиток — СПОЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що спожи́вок. [Трохим:] Не мати спожитку Через злії люде, Скажи мені, моє поле, Коли добре буде? (Кроп., V, 1959, 146); // Те саме, що здо́бич 1. Чи вдарити на Синан-башу й спожитком задобрити Низ запорізький, щоб прийняли до себе усім військом? (Ле, Україна, 1940, 171). Словник української мови в 11 томах