1. Словник української мови Грінченка

спородити

Спородити, -джу, -диш

гл. Родить. КС. 1883. VIII. 770. Спородила мене матінка. Грин. ІІІ. 256.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спородити — спороди́ти дієслово доконаного виду народити розм. Орфографічний словник української мови
  2. спородити — див. спороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спородити — СПОРОДИ́ТИ див. споро́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. спородити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  5. спородити — СПОРОДИ́ТИ див. споро́джувати. Словник української мови в 11 томах