1. Словник української мови Грінченка

справдити

Справджувати, -джую, -єш

сов. в. справдити, -джу, -диш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справдити — спра́вди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. справдити — див. справджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. справдити — СПРА́ВДИ́ТИ див. спра́вджувати. Словник української мови у 20 томах
  4. справдити — ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П. Словник синонімів української мови
  5. справдити — СПРА́ВДИ́ТИ див. спра́вджувати. Словник української мови в 11 томах