1. Словник української мови Грінченка

старун

Старун, -на

м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старун — стару́н іменник чоловічого роду, істота той, хто міркує і говорить, як стара людина діал. Орфографічний словник української мови
  2. старун — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. старун — СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис). Словник української мови у 20 томах
  4. старун — -а, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старун — СТАРУ́Н, а́, ч., діал. Той, хто міркує, говорить, як стара людина. Вони не так старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувать) (Номис, 1864, № 8645). Словник української мови в 11 томах