1. Словник української мови Грінченка

стегенце

Стегно́, -на́

с.

1) Ляшка. Котл. Ен. VI. 71. Также у вола. Рудч. Чп. 254. Не показуй чоловіку стегна. Ном. № 9156.

2) Часть терлиці. (см.[терлиця]). Шух. І. 147. ум. стегенце. Рудч. Ск. II. 5. ув. стегни́ще, стегняка. Ном. стр. 303, № 468. Писала писака: хто прочитає, тому стегняка. Ном. № 6081.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стегенце — стеге́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стегенце — СТЕГЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до стегно́. З нудьги книжечку роману легенького одкине [дівчина]. З корзини витягне куряче стегенце, з білою паляницею попоїсть трохи, а тоді пиріжечком з повидлом заїсть (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  3. стегенце — -я, с. Зменш. до стегно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стегенце — СТЕГЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до стегно́. З нудьги книжечку роману легенького одкине [дівчина]. З корзини витягне куряче стегенце, з білою паляницею попоїсть трохи, а тоді пиріжечком з повидлом заїсть (Головко, І, 1957, 40). Словник української мови в 11 томах