1. Словник української мови Грінченка

степок

Степок, -пка

м.

1) ум. отъ степ. Сим. 202.

2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. степок — степо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. степок — СТЕПО́К, пка́, ч. Зменш. до степ. Дуже далеко йому йти – аж у город: через садки, степком і через гребельки (Г. Квітка-Основ'яненко); Вийшли [хлопці] на степок – цілина за селом (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  3. степок — -пка, ч. Зменш. до степ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. степок — СТЕПО́К, пка́, ч. Зменш. до степ. Дуже далеко йому йти — аж у город: через садки, степком і через гребельки (Кв.-Осн., II, 1956, 325); Вийшли [хлопці] на степок — цілина за селом (Свидн., Люборацькі, 1955, 96). Словник української мови в 11 томах