1. Словник української мови Грінченка

стернувати

Стернува́ти, -ну́ю, -єш

гл. ? На тім боці у толоці ніч ночував, вороного кониченька стернував. Чуб. V. 523.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стернувати — стернува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стернувати — див.. КЕРМУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. стернувати — СТЕРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і заст. СТЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Керувати рухом судна, човна. Човен плив за водою. Марина стернувала. Весла лежали в човні (Л. Смілянський); Андрій, стернуючи та слідкуючи за берегами й носом човна, думав про те саме (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах
  4. стернувати — -ую, -уєш і заст. стернити, -ню, -ниш, недок. Керувати рухом судна, човна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стернувати — КЕРМУВА́ТИ (спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо за допомогою керма), РУЛЮВА́ТИ, СТЕРНУВА́ТИ (керувати рухом судна, човна і т. ін.). Словник синонімів української мови
  6. стернувати — Стернува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стернувати — СТЕРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і заст. СТЕРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. Керувати рухом судна, човна. Човен плив за водою. Марина стернувала. Весла лежали в човні (Сміл., Сад, 1952, 160); Андрій, стернуючи та слідкуючи за берегами й носом човна, думав про те саме (Трубл., І, 1955, 92). Словник української мови в 11 томах