1. Словник української мови Грінченка

стовбун

Стовбун, -на

м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною. Вас. 181. Нате й мій стовбун, щоб і я там був. Ном. № 6437.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбун — стовбу́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стовбун — СТОВБУ́Н, а́, ч. Високий горщик із прямими вінцями. Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис). Словник української мови у 20 томах
  3. стовбун — -а, ч. Високий горщик із прямими вінцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стовбун — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький). Словник синонімів української мови
  5. стовбун — СТОВБУ́Н, а́, ч. Високий горщик із прямими вінцями. Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис, 1864, № 6437). Словник української мови в 11 томах