1. Словник української мови Грінченка

стругач

Стругач, -ча

м.

1) Обыкновеннаго устройства ножъ, которымъ выстругиваютъ предварительно дерево для ложки. Шух. І. 247.

2) Родъ лопатки для чистки дорожекъ. Щоб ти мені до обіда всі дорожки вичистив у садку. — Добре, я вичистю, зробіть мені тільки такий стругач, як дорожка завширшки. Чуб. II. 223.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стругач — струга́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стругач — СТРУГА́Ч, а́, ч. 1. Ніж, яким стружуть деревину. 2. Вид лопати для розчищання доріжок. Словник української мови у 20 томах
  3. стругач — -а, ч. 1》 Ніж, яким стружуть деревину. 2》 Вид лопати для розчищання доріжок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стругач — СТРУГА́Ч, а́, ч. 1. Ніж, яким стружуть деревину. 2. Вид лопати для розчищання доріжок. Словник української мови в 11 томах