струженько

Струг, -га

м.

1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227.

2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. ум. стружо́к, струженько. Вас. 178.