суговірка
Сугово́ра, -ри
ж. Разговоръ. Одпровожали її хто сміхом, хто кивом, суговорою, а хто дивом щирим. МВ. (О. 1862. I. 99). ум. суговірка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суговірка — -и, ж., діал. Зменш. до суговора. Великий тлумачний словник сучасної мови