1. Словник української мови Грінченка

судебник

Судебник, -ка

м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судебник — суде́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. судебник — СУДЕ́БНИК, а, ч. Старовинний збірник законів, правових ухвал. Для створення однакової системи управління і суду на всій території держави у 1497 році був виданий судебник – звід законів (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. судебник — -а, ч. Старовинний збірник законів, правових ухвал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судебник — СУДЕ́БНИК, а, ч. Старовинний збірник законів, правових ухвал. Для створення однакової системи управління і суду на всій території держави у 1497 році був виданий судебник — звід законів (Іст. СРСР, І, 1957, 102). Словник української мови в 11 томах