сіпака
Сіпака, -ки
м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіпака — сіпа́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- сіпака — Причепа, варивода; (вірний) ПОСІПАКА, п! САТРАП Словник синонімів Караванського
- сіпака — СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. – Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці, – говорила громада (І. Нечуй-Левицький). 2. Посіпака. Словник української мови у 20 томах
- сіпака — -и, ч. і ж., заст., зневажл. 1》 Доскіпливий, уїдливий начальник. 2》 Посіпака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіпака — СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. — Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці,— говорила громада (Н.-Лев., II, 1956, 366). 2. Посіпака. Словник української мови в 11 томах