1. Словник української мови Грінченка

талярик

Таляр, -ра

м.

1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Гаццук, Укр. аб., 101. Заплатила.... біленькими талярами. Гол. І. 3. У туркені у кишені таляри, дукати. Шевч. Три таляри пропила іще й п'яна не була. Грин. III. 327.

2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 18. ум. талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок. Грин. III. 261.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талярик — таля́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. талярик — ТАЛЯ́РИК, а, ч. Пестл. до та́ляр. Ой на ж тобі, старий Бондар, Таляриків бочку, – Оце тобі, старий Бондар, За хорошу дочку! (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
  3. талярик — -а, ч. Пестл. до таляр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. талярик — ТАЛЯ́РИК, а, ч. Пестл. до та́ляр. Ой на ж тобі, старий Бондар, Таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, За хорошу дочку! (Нар. лірика, 1956, 104). Словник української мови в 11 томах