тесак

Теса́к, -ка́

м. = тесака. Шейк. ум. тесачо́к.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тесак — теса́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тесак — див. ніж Словник синонімів Вусика
  3. тесак — [теисак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. тесак — Тесло Словник чужослів Павло Штепа
  5. тесак — ТЕСА́К, а́, ч. 1. Теслярська сокира з широким лезом, якою тешуть дерево. Ізв'язана мотузками [соха], Побита об валуни, Обтесана тесаками, Збережена з давнини (Я. Шпорта). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
  6. тесак — А, ч. Ніж. Дай мені якийсь тесак: треба відпиляти цей дріт. Словник сучасного українського сленгу
  7. тесак — -а, ч. 1》 Теслярська сокира з широким лезом, якою тешуть дерево. 2》 заст. Холодна зброя з широким двосічним клинком на хрестоподібному держакові, якою рубали та кололи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тесак — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  9. тесак — ТЕСА́К, а́, ч. 1. Теслярська сокира з широким лезом, якою тешуть дерево. Ізв’язана мотузками [соха], Побита об валуни, Обтесана тесаками, Збережена з давнини (Шпорта, Мужність, 1951, 77). 2. заст. Словник української мови в 11 томах