тиркотати
Тиркота́ти, -кочу́, -ти́ш
гл. = теркотати. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тиркотати — тиркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тиркотати — [тиеркотатие] -коучу, -очеиш; нак. -очи, -коуч'іт' Орфоепічний словник української мови
- тиркотати — ТИРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТИРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ти́ркати. За танками з'явились мотоциклісти, тиркочучи автоматами, звивисто мчали по дорозі (М. Стельмах); // безос. На вулиці дирчало й тиркотіло – з того боку робітники розбирали цегляну стіну (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- тиркотати — -очу, -очеш і тиркотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до тиркати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тиркотати — ТИРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТИРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ти́ркати. За танками з’явились мотоциклісти, тиркочучи автоматами, звивисто мчали по дорозі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 535); // безос. Словник української мови в 11 томах