тирчак
Тирчак, -ка
м.
1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. І. 112.
2) = тирч. Вх. Лем. 473.
3) пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тирчак — тирча́к іменник чоловічого роду те, що стирчить, виступає вперед, угору діал. Орфографічний словник української мови
- тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. * У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- тирчак — -а, ч., діал. Стирчак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тирчак — ТИРЧА́К, а́, ч., діал. Стирчак. *У порівн. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур’яну, визирають з-під снігу (Мирний, III, 1954, 8). Словник української мови в 11 томах