1. Словник української мови Грінченка

товкач

Товкач, -ча

м.

1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. Н. Вол. у.

2) мн. = товченики. (см. товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ лава о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. ум. товкачик, товкачичок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. товкач — товка́ч 1 іменник чоловічого роду стрижень товка́ч 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. товкач — див. било Словник синонімів Вусика
  3. товкач — ТОВКА́Ч, а́, ч. 1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Біля рукавів, звідки сиплеться крупчатка, стоять чоловіки і, не кваплячись, товкачами туго набивають мішки (А. Словник української мови у 20 томах
  4. товкач — -а, ч. 1》 Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. || Заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у ступі, ступці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. товкач — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  6. товкач — Товка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. товкач — ТОВКА́Ч, а́, ч. 1. Товстий дерев’яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Словник української мови в 11 томах