1. Словник української мови Грінченка

требувати

Требува́ти, -бу́ю, -єш

гл.

1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у.

2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую. Гол. II. 276.

3) — чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Вх. Зн. 70. Пана сі не бою, війтом не требую. Шух. І. 199.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. требувати — тре́бувати дієслово недоконаного виду вимагати діал. требува́ти дієслово недоконаного виду мати потребу діал. Орфографічний словник української мови
  2. требувати — моск. вимагати вимагати, вимогти, домагатися, домогтися, виправляти, виправити, повиправляти, допоминатися, допімнутися, жадати, зажадати, побажати, див. претендувати, упоминатися Словник чужослів Павло Штепа
  3. требувати — ТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., чого, рідко чим і без дод., діал. Потребувати, мати потребу. Його очі темніли, і груз топірець в землю. – Я не требую їхнею [їхньою] згодою (М. Коцюбинський); Дим'янчучка кричала Оришці услід: – Прийди завтра будза їсти!... Словник української мови у 20 томах
  4. требувати — I тр`ебувати-ую, -уєш, недок., перех., діал. Вимагати. II требув`ати-ую, -уєш, недок., чого, рідко чим і без додатка, діал. Потребувати, мати потребу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. требувати — ПОТРЕБУВА́ТИ (відчувати нестачу чогось, необхідність у комусь, чомусь; мати необхідність у певних умовах для розвитку, здійснення тощо), ВИМАГА́ТИ, ЛЮБИ́ТИ, НУЖДА́ТИСЯ заст., розм., ТРЕБУВА́ТИ діал., ПОТРІБУВА́ТИ діал. Пан Бжеський потребував грошей (З. Словник синонімів української мови
  6. требувати — ТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Вимагати. — Ходімо знову до пана требувати настоящої [справжньої] волі (Мирний, IV, 1955, 186); Пожив так з півроку, прошу в батька на чоботи. Він: — А жалування? Коли вже воно буде тобі? Требуй! (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах