1. Словник української мови Грінченка

трок

Трок, -ку

м., употребл. также и только во мн. ч. торока, ремни у задней луки сѣдла. Котл. Ен. VI. 51. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід. Мкр. Н. 11.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трок — трок іменник чоловічого роду попруга Орфографічний словник української мови
  2. трок — ТРОК, у, ч. Широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга. Шапки, свитки, кульбаки, троки, Онучі, постоли, волоки Шпурлялись, як на тік снопи (І. Словник української мови у 20 томах
  3. трок — -а, ч. Широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трок — ПОПРУ́ГА (частина кінської збруї), ТРОК, ПІДПРУ́ГА заст. Кінь виривається з теплих попруг — Що йому холод, як воля всміхається! (Б. Олійник); Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід (збірник "Українські поети-романтики 20-40-х років XІX ст. Словник синонімів української мови
  5. трок — ТРОК, у, ч. Широкий ремінь для закріплення сідла або попони на коні; попруга. Шапки, свитки, кульбаки, троки, Онучі, постоли, волоки Шпурлялись, як на тік снопи (Котл. Словник української мови в 11 томах