тупиця

Значення в інших словниках

1. тупиця — тупи́ця 1 іменник жіночого роду тупа сокира тупи́ця 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тупу, розумово обмежену людину розм. Орфографічний словник української мови
2. тупиця — див. дурний Словник синонімів Вусика
3. тупиця — див. тупак моск. бевзь, дурень Словник чужослів Павло Штепа
4. тупиця — ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П. Словник української мови у 20 томах
5. тупиця — -і. 1》 ж. Те саме, що тупак 1). 2》 ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тупиця — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
7. тупиця — ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис, 1864, № 7362). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах