1. Словник української мови Грінченка

тупотати

Тупота́ти, -чу́, -чеш

гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. МВ. (О. 1862. III. 46). Об землю тупотав ногами. Котл. Ен. II. 19.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупотати — тупота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тупотати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  3. тупотати — ТУПОТА́ТИ див. тупоті́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. тупотати — див. тупотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тупотати — Тупота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть; не тупочи́, -чі́ть і тупоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть; не тупоти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тупотати — ТУПОТА́ТИ див. тупоті́ти. Словник української мови в 11 томах