турко

Турко, -ка

м. Названіе вола съ рогами, расходящимися съ основанія, а со средины загнутыми внутрь такъ, что концы ихъ почти сходятся. КС. 1898. VII. 45.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me