1. Словник української мови Грінченка

туркотання

Туркота́ння, -ня

с.

1) Воркованіе.

2) Ворчаніе.

3) Толкованіе одного и того же.

4) Стукъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туркотання — туркота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. туркотання — ТУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. туркота́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Він .. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (І. Франко); Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. туркотання — -я, с. Дія за знач. туркотати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туркотання — ВОРКУВА́ННЯ (своєрідні переливчасті звуки, які видають голуби, горлиці), ТУРКОТА́ННЯ (ТУРКОТІ́ННЯ), ТУ́РКІТ. Ліс зустрів мене як друга Горлиць теплим воркуванням (М. Рильський); Луги розлягалися співами своїх соловейків.. Словник синонімів української мови
  5. туркотання — ТУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. туркота́ти (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Він.. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (Фр. Словник української мови в 11 томах