1. Словник української мови Грінченка

уволяти

Уволя́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. уволити, -лю, -лиш, гл. Исполнять, исполнить (желаніе). Вволив єси, чого ледачі допевнялись. К. Пс. 244. вволити во́лю. Исполнять желаніе. А циганочко да ворожечка, ой уволи мою волю: да причаруй ти да козаченька, що гуляє зі мною. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уволяти — уволя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уволяти — УВОЛЯ́ТИ див. уво́лювати. Словник української мови у 20 томах
  3. уволяти — див. уволювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уволяти — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  5. уволяти — Уволя́ти, -ля́ю, -ля́єш; уво́ли́ти, уво́лю́, уво́ли́ш, уво́ля́ть; уво́ль, -во́льте і уволи́, -лі́ть (во́лю чию́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)