узбіч

Значення в інших словниках

1. узбіч — узбі́ч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. узбіч — присл. Збоку, осторонь; у знач. прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь). Літературне слововживання
3. узбіч — пр., збоку, осторонь; (шляху) на узбіччі; (гори) на схилі. Словник синонімів Караванського
4. узбіч — УЗБІ́Ч, присл. Збоку, осторонь. Павло підвівся, тихо став узбіч, – мовчить, ладнає ремені наспинні (М. Бажан); // у знач. прийм. Біля, коло. Хижі кібці, що сиділи по узбіччю, аж доки не наближалися до них коні, лінькувато перелітали далі і знову сідали узбіч дороги (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
5. узбіч — I узб`ічприсл. Збоку, осторонь. || у знач. прийм. Біля, коло. II `узбічузбочі, ж., діал. Схил, спадистість. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. узбіч — ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (А. Головко); Все глибшає і глухне ніч. Словник синонімів української мови
7. узбіч — Узбіч, присл. узбіч, -бочі, -бочі, узбіччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. узбіч — УЗБІ́Ч, присл. Збоку, осторонь. Павло підвівся, тихо став узбіч, — мовчить, ладнає ремені наспинні (Бажан, Політ.., 1964, 26); // у знач. прийм. Біля, коло. Словник української мови в 11 томах