уланчик

Улан, -на

м. Уланъ. Чуб. V. 94. А в уланах добре жити, довбешкою воші бити. н. п. ум. уланик, уланичок, уланчик. Ном. № 811. Грин. ІІІ. 194.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me