1. Словник української мови Грінченка

уточувати

Уто́чувати, -чую, -єш

сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.

1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3.

2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. І. 57.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уточувати — уто́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уточувати — УТО́ЧУВАТИ див. вто́чувати. Словник української мови у 20 томах
  3. уточувати — див. вточувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уточувати — НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ (ВТОЧИ́ТИ) (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). — Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати (вто́чувати). Словник синонімів української мови
  5. уточувати — УТО́ЧУВАТИ див. вто́чувати. Словник української мови в 11 томах