хвайда

Хвайда, -ди

ж.

1) Плеть. КС. 1884. І. 29. Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: «не йди, бідо, за нами»! Чуб. V. 1164.

2) Польза, прибыль. Хвайда з його громаді є, нема що. Камен. у.