хвортунонька

Хвортуна, -ни

ж. Судьба, фортуна. Рудч. Чп. 219. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила, щоб моєму козаченьку хвортуна служила. Мет. 20. ум. хвортунонька. Чуб. V. 287.