1. Словник української мови Грінченка

хрокання

Хро́кання, -ня

с.

1) Хрюканіе свиней. Харьк. у.

2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрокання — хро́кання 1 іменник середнього роду хрюкання хро́кання 2 іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хрокання — ХРО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією. Буває це здебільша над ярком, над балкою, коли приміром, у у вечірній сутіні мигають понад деревами, з характерним хроканням, силует вальдшнепа (Остап Вишня). ХРО́КАННЯ², я, с., риб. Словник української мови у 20 томах
  3. хрокання — I -я, с. Дія за знач. хрокати I і звуки, утворювані цією дією. II -я, с., риб. Дія за знач. хрокати II і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хрокання — ХРО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією. ХРО́КАННЯ², я, с., риб. Дія за знач. хро́кати² і звуки, утворювані цією дією. Словник української мови в 11 томах