1. Словник української мови Грінченка

цокотання

Цокотання, -ня

с.

1) Стучаніе (зубами, чѣмъ либо металлическимъ).

2) Стрекотаніе.

3) Разговоръ, говоръ быстрый и высокими нотами. Цокотання веселої дівчини. Мир. ХРВ. 284.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цокотання — цокота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. цокотання — ЦОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цокота́ти і звуки, утворювані цією дією. Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід (Г. Епік); У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем (Панас Мирний); На другім тоці .. чути було цокотання жінок і дівчат (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. цокотання — -я, с. Дія за знач. цокотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цокотання — Цокота́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. цокотання — ЦОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цокота́ти і звуки, утворювані цією дією. Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід (Епік, Тв., 1958, 350); У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем (Мирний, II, 1954, 319); На другім тоці.. Словник української мови в 11 томах