1. Словник української мови Грінченка

цурувати

Цурувати, -рую, -єш

гл.

1) = цуркувати.

2) Крутить. Багато муки приняв на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так що й сон з думки випав. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цурувати — ЦУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Те саме, що цуркува́ти. 2. Боліти, крутити. Багато муки приняв [прийняв] на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так, що й сон з думки випав (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах