чуженький

Чужий, -а, -е

Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Рудч. Ск. І. 85. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Чужа сторона. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. посл. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. ум. чуже́нький, чуже́сенький.