шамрити

Шамри́ти, -рю, -риш

гл. Шелестѣть, шуршать. Шамрять та й шамрять там у куточку, аж то жуки. Харьк. у. А він рукою туди-сюди шамрить, шука чогось. Новомоск. у. до́щик шамри́ть — о тихомъ дождѣ. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шамрити — див. шуміти Словник синонімів Вусика
  2. шамрити — ШАМРИ́ТИ див. шамра́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. шамрити — шамри́ти дієслово недоконаного виду шарудіти діал. Орфографічний словник української мови
  4. шамрити — див. шамрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шамрити — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. шамрити — ШАМРИ́ТИ див. шамра́ти. Словник української мови в 11 томах