1. Словник української мови Грінченка

швиргонути

Швиргонути, -ну, -неш

гл. Однокр. отъ швиргати. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швиргонути — див. кидати Словник синонімів Вусика
  2. швиргонути — ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., розм. Підсил. до швиргну́ти. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (І. Словник української мови у 20 томах
  3. швиргонути — швиргону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. швиргонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. швиргонути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. швиргонути — ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах