1. Словник української мови Грінченка

шепотання

Шепота́ння, -ня

с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепотання — див. шепіт Словник синонімів Вусика
  2. шепотання — ШЕПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. шепотання — шепота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. шепотання — -я, с. Дія за знач. шепотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шепотання — ШЕПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шепота́ти і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Мирний, III, 1954, 32). Словник української мови в 11 томах