1. Словник української мови Грінченка

шильник

Шильник, -ка

м.

1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027.

2) шильники терти, ши́льники-мильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шильник — ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав'яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці. Відомо близько 60 видів шильника, з них в Україні поширений один – шильник озерний (з наук. літ.). ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм. Словник української мови у 20 томах
  2. шильник — ши́льник 1 іменник чоловічого роду рослина ши́льник 2 іменник чоловічого роду, істота ремісник розм. Орфографічний словник української мови
  3. шильник — I -а, ч. 1》 Багаторічна трав'яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці. 2》 Молодий самець козулі чи оленя, роги якого мають форму шила. II -а, ч., розм. 1》 Майстер, який виготовляє шила. 2》 заст. Шахрай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шильник — ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав’яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці. ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм. 1. Майстер, який виготовляє шила. Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028). 2. заст. Шахрай. Словник української мови в 11 томах