штибель

Шти́бель, -бля

м. Часть церковнаго зданія: конечный пунктъ церковной кровли, шаръ, на которомъ укрѣпленъ крестъ. Шух. I. 117.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штибель — -бля, ч., зах. Куля церковної бані, на якій закріплено хрест. Великий тлумачний словник сучасної мови